Добавить статью ЛЮБОВ В РОДИНУ ПОВЕРНУЛАСЬ (на укр. мові)

ЛЮБОВ В РОДИНУ ПОВЕРНУЛАСЬ
(твір РОДУ СОРОК дня 12726 від д.н. Ладомира)

Скажи ДУША, чи ЖИВЕ В РОДИНІ твоїй ПІСНЯ? 
В Любові й Радості, що прославля ЖИТТЯ?
Поглянь – УСЕ ЖИВЕ співає пісні, 
Любов та Красота ТВОРЦЯ співа. 
***
Чому ДУША мовчить ТВОЯ? Може ВОНА 
не має на то сил і ледь ЖИВА? 
То може вона зголодніла? За Істиною, що її шукає… 
Ту ІСТИНУ, що СИЛИ ПРИДАЄ, зцілює та окриляє. 
І що для тебе ХЛІБ НАСУЩНИЙ є? 
Може то Любов Свята, що нам дарує ВІЧНЕЄ ЖИТТЯ? 
Не після смерті і не колись, а на Землі вже зараз.
***
Так, моя РІДНА, ти зголодніла за Істиною і тому ти ледь ЖИВА… 
Гризеш науку Божу, що давно вже зачерствіла... 
А з кривотолками попам і проповідникам в угоду та й запліснявіла... 
Той ХЛІБ ЖИВИЙ колись ІСУС для свого РОДУ спік - 
й НАГОДУВАВ СВІЙ РІД Любов’ю, 
бо той без ВІЧНОЇ Любові майже  вмер. 
Любов’ю Рід свій накормив – 
Тим подвиг Духу ВІН звершив,
Й дав кожному Зерно, 
щоб кожен міг зростити НИВУ,
та урожай пожати й ВІЧНО ЖИТИ ТАК в ЛЮБОВІ. 
Чому у вірі один з одним гризуться часто люди? 
Може тому, що черствий хліб гризуть, 
і для ума та їжа як граніт, не для Душі? 
А може й так, що Хліб ЖИВИЙ давно скінчився, 
й до нас дійшли лиш сухі крихти зі стола? 
І тому треба їх розжовувати всім і толкувати, 
та мало толку з того, якщо ДУША не ВІДАЄ ЛЮБОВІ 
й не відчуває її там у їхній Книзі Родовій. 
Жує, гризе наш БРАТ той черствий Хліб… 
А ми, розвісив вуха, його слуха, як плямкоче… 
й слюні нашії течуть, щоб істину прийняти. 
Та марно теє… І не співа ДУША ПІСЕНЬ, 
голодна кожен день. 
Де ж його взяти СВІЖИЙ ХЛІБ? 
Щоби смачний, ДУШ(Ч)истий, 
щоб ЧЕСТЬ і СИЛИ, ДУХ нам ПІДНІМАВ, 
Любов’ю підкріпив. Запаморочив хто наш РІД, 
що треба йти у їхній дім та до їх столу?
А може й їх в оману хтось увів…
«Немає, казав брат, пророка на нашій стороні, 
що СВІЖИЙ ХЛІБ спече із НИВИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ. 
Тому йдемо у їхній Рід, щоб з голоду не вмерти. 
Та чи співа ДУША від того хліба? І кому співа? 
Чужому роду чи своїй родині? 
Дружині, чоловіку, дітям і онукам – РОДУ… 
Тільки голодні ДУШІ можуть щодня просити хліба у Творця, 
мов жебраки й раби з простягнутой рукою! 
Куди їм до пісень ДУШІ? 
«Хліба насущного Ти дай, іще прошу, іще…» 
Тільки голодна на Любов ДУША іде НА СВОГО БРАТА! 
Тільки голодна на Любов Душа, черства й слабка… 
Тому і хата у Івана з краю, він там неначе умирає,
Бо хліб насущний такий їсть! 
Він не ЖИВИЙ той Хліб, хоч із Зерна... 
Та де ж узятись свіжому й живому? 
Хто ДЛЯ СВОГО НАРОДУ його спік? 
Щоби ДУША окріпла і в РОДА та Сім’ї Любов прийшла, 
Щоби ЛЮБОВ У СЕРЦЕ ПОВЕРНУЛАСЬ? 
Любов – вона ЕНЕРГІЯ ЖИВА. 
У мертвій клітці, що ми створили, їй не місце! 
Бо той весь мрак технократичний, 
хіба від БОГА? Штучний та не вічний… 
Любов живе тільки у ВІЧНОМУ, 
Що із покон віків продовжує себе! 
У дереві, і у травинці, у шелесті дерев 
та співу солов’я! Усе ЖИВЕ У ВСЕСВІТІ СПІВА!
Та у містах, в квартирі душній –
темниця для ДУШІ і муки ВІЧНІ. 
І суєта пуста навколо мертвих грОшей та речей. 
Та як відвести цю оману від очей? 
***
І як же ПІСНЮ і ЛЮБОВ НАВІЧНО ПОВЕРНУТИ? 
Прости, ЛЮБОВ ЖИВА, ЩО ДОВГО МИ БЛУКАЛИ, 
ЙШЛИ ДО ПРОСТИХ ІСТИН ТА ТВОЄЙ НАУКИ. 
Прости, ТВОРЕЦЬ, що розібрали ЛЮБОВІ ПРОСТІР, 
РАЙ ЗЕМНИЙ… Ти нам УСЮ ЛЮБОВ СВОЮ ВІДДАВ 
І РАЙ ТВІЙ ПЕРВОЗДАННИЙ… А ми не зберегли…
***
Та свіжий вітерець, предвісник нових змін 
приніс ПІСНЯми ДУХмяний запах хліба, 
свіжого і доброго. І Хліба свіжого ми скуштували, 
що спік Анастасії РІД, а значить й НАША ТО РІДНЯ –
БО ВЖЕ ЛЮБОВ У СЕРЦЕ ПОВЕРНУЛАСЬ, 
ДУША ПІДНЯЛАСЬ із колін та вже не просить 
із простягнутой рукою Хліб.
Свій вічний хліб тепер в сім’ї ростить, 
та Живий Простір – РОДОВЕ ПОМІСТЯ,
де ВІЧНО ЖИТИМЕ ЛЮБОВ, ТВОРИТЬ. 
Своїм нащадкам посіємо ЖИВІЇ ЗЕРНА в Книгах РОДУ, 
що ДУХ і ДУШУ підійма та Рай на Землю поверта,
де з БРАТОМ в МИРІ ми живемо!
Душа МОЯ Жива! Душа МОЯ Співа! 
До Хліба Свіжого всіх РІДНИХ зазива! 


* * *
Живе в родині нашій книга 
З покон віків живе.
До серця кожного торкнеться 
Та обігріє все, що є.
І враз печалі та турботи 
Розтопить книга ця жива.
І нам відкриються висоти,
І нам відкриються дива.
Усі в родиннім нашім колі
Співучі, добрі, чарівні.
У всіх у нас щасливі долі,
Бо ми співаєм мамині пісні.
Душа ця кожному співає,
Щасливу Долю сотворя,
І серце співом обіймає
Ця Материнськая Душа.
І надихає тая книга
Та зігріває все, що є.
До серця кожного торкнеться
Та заспіває серденько моє.
Живе в родині нашій пісня,
Щасливу Долю сотворя! 
До серця кожного торкнеться 
Ця Материнськая Душа.

ЛадоМиръ, РІД СОРОК, 
Родове поселення СИЛА РОДУ (Київська обл.)