Добавить статью Создаём условия для чистоты и красоты / Створюємо умови для чистоти та красоти

Создаём условия для чистоты и красоты

«Сначала убери там, где насорил…»

Анастасия

Буду описывать свой опыт, как мы решаем проблему с мусором в нашем селе с 2014 года.

1. Установили два информационные стенды для объявлений, чтобы избежать заклейки столбов, стен и деревьев. Фото возле магазина до и после обустройства.

2. Повесил у себя на углу  в общественных местах мешки-сетки для мусора на две вбитые в землю палки. Всего было три таких места - у соседнего магазина (на фото) и две у остановок автобусов. На сегодня осталась ближайшая к нам - лишь около магазина, потому что за другими не усмотрел. Палки оказались недолговечными, что-то собаки растащили, а что-то люди.

3. Провели в селе праздник Ивана Купала 6 июля 2014, без алкоголя и выездных магазинов. Приехало много наших единомышленников, пришли селяне и их дети - игры, хороводы, метание ножей; сыроедный общий стол, родниковая вода, настоянная на травах, правильные песни и раздельный сбор мусора с таким красивым рисунком для формирования культуры.

Очень интересный получился опыт взаимодействия двух культур - селян, которые забыли истинную ценность родной земли и стремятся к городской жизни, и наших единомышленников, многие из которых уже переболели городскими иллюзиями и сознательно идут жить на родную землю. Нам всем есть чему поучиться друг у друга.

4. Писал председателю сельсовета о проблеме с мусором, но глухо. Этот вопрос очень мало безпокоил тогдашнего председателя села, о чем свидетельствовала картонная коробка в качестве урны в центре села. Пришлось написать в Министерство экологии и природных ресурсов за советом - как быть со стихийными свалками в деревне, особенно у водоемов. Они создали комиссию и приехали из Киева в село в то время, когда меня не было дома. Председатель показал малозначимый мусор у дороги, съехал, отбылся могарычом. А в телефонном разговоре специалист по Минэкологии сказала, что в Украине нет решения этой проблемы на государственном уровне. Для чего существует тогда целое министерство непонятно. На фото жижа, которая течет прямо в реку с помойки. А река впадает в центральный пруд, откуда арендатор кормит селян и городских рыбой, а люди и дети купаются ...   

5. Познакомился с руководителем завода в районе по утилизации автомобильных шин. Он организовал в городе контейнеры для пластика и стекла. Устанавливает их по ближним селам района, затем забирает и сдает как стеклобой и прессованный пластик дальше на переработку. Нужно только заключить договор, он будет вывозить мусор по заполнению. Однажды был у меня в гостях и забрал около 20 мешков пластика, много битого стекла и несколько автомобильных шин - мусор, который мы собирали, очищая овраг у нас. Это меня вдохновило на новое письмо с предложениями новоизбранному председателю, хотя предпринимателю далеко до нас ездить за мусором, потому что село находится на границе района ...

6. Написал новому главе новое письмо уже с конкретными предложениями, как справиться с проблемой мусора в селе. Собрал подписи соседей, чтобы это было коллективное обращение. Но видимо переборщил с информацией, потому что таких пунктов было 15 на трех страницах, поэтому наткнулся на нежелание головы что-то делать в этом направлении. Мой вопрос не был рассмотрен даже на сессии ... Ни слуху, ни духу ... и стандартная фраза-отмазка, чтобы не работать - «нет денег». Может это был намек на взятку? Если до сих пор в центре села стоит картонная коробка вместо урны для мусора, то о каком порядке можно говорить с руководством?

7. Поэтому решил действовать самостоятельно. Неподалеку от своего дома в зарослях из кучи веток сделали с женой стенки и комнаты для различных мусорных фракций - стекло, пластик, целлофан, металл, резина, батарейки, одежда и обувь, медикаменты. Установил указатели, чтобы люди видели, что куда бросать. И начали освобождение земли от ближайших свалок 10-20 летней давности. Убирается очень легко, когда известно, что и куда бросать. Но были и такие отходы, типа смазки, сливал в одну канистру.

8. А чтобы снова не везли в соседний яр, повесил таблички о штрафе за вывоз мусора в природе в размере 1700 грн. Написанные от руки на листе А4 формата, защищены файлом от дождя и прибитые на доски. Мусор больше не вывозят в природу в этой части села.
9. Агитационной работы особо не проводил с населением, потому что понял, что в моем случае - это пустая трата времени, поэтому просто делал свое дело. Необходимо сначала создать условия, наладить сбор мусора, а уже потом привлекать население к действующей схеме через активную информационную деятельность.
10. Летом 2016 году к нас на экскурсию в Родовое поместье пришли ученики местной школы и учителя. И первое, что мы им показали - это нашу примитивную свалку с сортировкой отходов, чтобы гости поняли, почему мы так стремимся жить экологично. Через пару недель в районной газете вышла статья о нашем образе жизни и таким необычным раздельным сбором мусора. Самое интересное стало то, что когда об этом прочитала соседка, которая говорила, что не будет никогда разделять мусор, то она пришла ко мне со своим хламом, и повела меня помогать ей разобраться, что куда складывать.
11.  Через год накопилось много мусора, который мы собирали, расчищая близлежащую округу, но логистики по его вывозу не было, председатель играл свою пассивную партию и не поддерживал ни словом, ни делом. Соседские собаки, растягивали пакеты и мешки с вкусно пахнущим целлофаном, а ветер разносил их по огородам соседей, потому что не было ограждения ... я собирал эти пакетики раз 15 и, в конце концов, обломался. И председатель в телефонном режиме подбросил информацию, что руководитель завода по утилизации резины якобы переключился на теплицы, и ему сейчас не до мусора. Казалось, что тупик ... опустились руки что-то дальше делать, потому что помощи не было ...
12. Чтобы решить проблему с собаками, я снял свой деревянный забор, чтобы загородить мусорник, сделал информационный стенд с правилами и искал физической помощи, чтобы их установить. Нужно было найти столбы, оградить, закрепить ворота, калитку и стенд. Один из соседей, что жил наездами, оказался единомышленником в этом плане и вызвался помочь. Но он предложил кардинальные изменения - расширить, сделать нормальную ограду и почистить хмеле-бузиновые заросли, где я обосновался, потому что они будто притягивали стихийный мусор и выглядели дико. Это отложило мои планы по срочному ограждению, а между тем ...

13. Из телефонного разговора с руководителем завода я узнал, что мусором он продолжает заниматься, и бросать не собирается, а директор сельской школы по моей наводке заказала у него за деньги 2 контейнера для раздельного сбора мусора на территорию школы. Директор сообщила, что школьники уже успели наполнить их, и теперь стоит вопрос его вывоза. И это меня вдохновило на продолжение дела, появилась надежда. (Кстати директора зовут Надежда).

14. В сельский совет я написал письма о выделении на этой территории места для временного хранения ненужных вещей и поднял вопрос о своем письме с предложениями годовалой давности и ответственных за то, что он до сих пор не был рассмотрен.  

15.  Заросли мы вычистили - собрали субботник соседей, которые меня поддерживают. Что смогли срезали и сожгли ... Мусор предприниматель вывез из школы и из нашего мусорника на дальнейшую сортировку. Из мусора осталась только битая керамика и кинескопы. Место очистилось и логистика заработала, появилась активная поддержка соседа-единомышленника в продвижении этого вопроса с председателем села.

16. Теперь ведем переговоры с председателем, чтобы продолжить дело по организации раздельного сбора мусора в селе. О выделении территории под хранение ненужных вещей, на которой мы будем разделять мусор, о запрете стихийных свалок ... а что будет дальше - жизнь покажет.

17. В этом сезоне начал делать эко-обновление урн из пустотелого ствола ивы. Планирую установить возле ближайших остановок и магазина.

.

18. Также мы используем много мусора как ресурс в хозяйстве, о чем расскажу в следующей статье.

P.S. Предлагаю объединить наши усилия для приумножения положительного опыта, особенно среди поселений в сфере поведения с отходами. Ибо столкнулся с тем что для многих это остается проблемой, которая требует коллективных, рациональных и экологических решений.

За конструктивные предложения по совершенствованию и за распространение опыта буду благодарен.

Удачи вам в добрых делах!

Ладомир, родовое поселение СИЛА РОДА,  [email protected]

(Александр Сорока, с. Севериновка, Таращанского района Киевской области)

==============================================================================

Створюємо умови для чистоти та красоти

«Перед тим, як іти жити на землю,
спочатку прибери там, де насмітив…»

Анастасія

Буду описувати свій досвід – як ми вирішуємо проблему зі сміттям у нашому селі Северинівка, Таращанського району, Київської області з 2014 року.  

1 Встановили два інформаційні стенди для оголошень, щоб уникнути заклеювання стовпів, стін та дерев. Фото магазину до та після облаштування.

2 Повісив у себе на кутку в громадських місцях мішки-сітки для сміття на дві вбиті в землю палки. Всього було три таких місця – біля сусіднього магазину (на фото), та 2 біля зупинок автобусів. На сьогодні залишилась найближча до нас – лише біля магазину, бо за іншими не доглянув. Палки виявились недовговічними, щось собаки розтягнули, а щось люди :).

3. Провели в селі свято Івана Купала 6 липня 2014 року, без алкоголю та виїзних магазинів. Приїхало багато наших однодумців та прийшло декілька селян – ігри, хороводи, метання ножів, сироїдний спільний стіл, джерельна вода, настояна на травах, правильні пісні та роздільний збір сміття із таким гарним малюнком для формування культури.

Дуже цікавий вийшов досвід взаємодії двох культур – селян, які забули справжню цінність рідної землі та прагнуть до міського життя, і наших однодумців, багато з яких вже переболіли міськими примарами та свідомо йдуть жити на рідну землю. Нам усім є чому повчитися один у одного.

4. Писав голові сільради про проблему зі сміттям, але глухо. Це питання дуже мало турбувало тодішнього голову села, про що свідчила картонна коробка в якості урни в центрі села. Довелось звернутися в Міністерство екології та природніх ресурсів за порадою – як бути із стихійними звалищами в селі, особливо біля водойм. Але вони відреагували по своєму створили комісію та приїхали з Києва у село із санкціями, в той час, як мене не було вдома. Голова показав малозначиме сміття біля дороги, з’їхав, відбувся могоричем. А в телефонній розмові спеціаліст із Мінекології сказала, що в Україні немає рішення цієї проблеми на державному рівні. Для чого існує тоді ціле міністерство незрозуміло. На фото жижа, що тече прямо в річку із смітника. А річка впадає в центральний ставок, звідки орендатор годує селян та міських рибою, а люди та діти купаються… 

5. Весною 2016 року познайомився з керівником заводу в районі по утилізації автомобільних шин. Він організував у місті контейнери для пластику та скла. Встановлює їх по ближнім селам району, потім забирає і здає як склобій і пресований пластик далі на переробку. Потрібно лише укласти договір, що він буде вивозити сміття по заповненню. Одного разу був у мене в гостях та забрав біля 20 мішків пластику, багато битого скла та декілька автомобільних шин – сміття, яке ми збирали, очищуючи яр біля нас. Це мене надихнуло на новий лист із пропозиціями новообраному голові, хоча підприємцю далеко до нас їздити за сміттям, бо село знаходиться на межі району…

6. Написав новому голові нового листа вже з конкретними пропозиціями, як подолати проблему сміття в селі. Зібрав підписи сусідів, щоб це було колективне звернення. Але мабуть переборщив із інформацією, бо таких пунктів було 15 на трьох сторінках, тому наткнувся на небажання голови щось робити в цьому напрямку. Моє питання не було висвітлено навіть на сесії… Ні слуху, ні духу… і стандартна фраза-відмазка, щоб не працювати – «нема грошей». Чи може то був натяк на хабара? :) Якщо досі в центрі села стоїть картонна коробка замість урни для сміття, то про порядок із керівництвом потрібно говорити часто й наполегливо. 
    
7. Тому вирішив діяти самостійно. Неподалік свого будинку в хащах із купи гілок зробили з дружиною стінки та кімнати для різних сміттєвих фракцій – скло, пластик, целофан, метал, резина, батарейки, одяг та взуття, медикаменти. Встановив вказівники, щоб люди бачили, що куди кидати. Та почали звільнення землі від найближчих сміттєзвалищ 10-20 річної давності. Прибирається дуже легко, коли відомо, що й куди кидати. Але були й такі відходи, типу мастила, які зливав в одну каністру.

8. А щоб знову не везли в сусідню долину, повісив таблички про штраф за вивезення сміття у природу в розмірі 1700 грн. Написані від руки на листі А4 формату, захищені файлом від дощу та прибиті на дошки. Сміття більше не везли в природу в цій частині села.
    
9. Агітаційної роботи особливо не проводив з населенням. Просто робив свою справу, бо зрозумів, що в моєму випадку – це марна трата часу. Потрібно спочатку створити умови, наладити збір сміття, а вже потім долучати населення до діючої схеми через активну інформаційну діяльність.
    
10. Влітку 2016 року до нас на екскурсію в родове помістя завітали учні з місцевої школи та вчителі. І перше, що ми їм показали – це примітивний смітник із сортуванням відходів, щоб гості зрозуміли, чому ми так прагнемо жити екологічно. Через пару тижнів в районній газеті вийшла стаття про наш спосіб життя та такий чудовий смітник. Саме цікаве стало те, що коли про це прочитала сусідка, яка говорили, що не буде ніколи розділяти сміття, то вона прийшла до мене із своїм мотлохом, і повела мене допомагати їй розібратися, що й куди складати. А от секретарка сільської ради, що живе по сусідству із цим смітником жодного разу за рік не обмовилась і словом про те, що це, для чого, та чого я тягаю весь мотлох назад із берегів.
     
11.  Через рік сміття накопичилось, але логістики по його вивезенню не було, голова грав свою пасивну партію та не підтримував ні словом, ні ділом. Сусідські собаки, в тому числі і секретарки, розтягували пакети та мішки із смачно пахущими целофанами, а вітер розносив їх по городу секретарки та сусідки, бо не було загорожі… я збирав ті пакетики разів 15 і врешті решт обламався. Та й голова в телефонному режимі підкинув інформацію, що керівник заводу по утилізації резини переключився на теплиці і йому зараз не до сміття. Здавалося, що тупик… опустилися руки щось далі робити, бо помочі не було…
     
12. Щоб вирішити проблему із собаками, я зняв свій дерев’яний тин, щоб загородити смітник, зробив інформаційний стенд з правилами і шукав фізичної допомоги, щоб їх встановити. Потрібно було знайти стовпчики, огородити, закріпити ворота, хвіртку та стенд.  Один із сусідів, що жив наїздами, виявився однодумцем в цьому плані і визвався допомогти. Але він запропонував кардинальні зміни – розширити, зробити нормальну загорожу та почистити хмеле-бузинові хащі, де я облаштувався, бо вони неначе притягували стихійне сміття та виглядали дико. Це відклало мої плани по терміновій огорожі, а тим часом…

13. З телефонної розмови із керівником заводу я дізнався, що сміттям він продовжує займатися, і кидати не збирається, а директор сільської школи за моєю наводкою замовила у нього за гроші 2 контейнери для роздільного збору сміття на територію школи. Директорка повідомила, що школярі вже встигли й наповнити їх, і тепер стоїть питання його вивезення. І це мене надихнуло на продовження справи, з’явилася надія. (До речі директорку звати Надія).
     
14. В сільську раду я написав листи про виділення на цій території місця для тимчасового зберігання непотрібних речей та підняв питання про свій лист із пропозиціями річної давності та відповідальних за те, що він і досі не був розглянутий. Але давній болючий конфлікт мого сусіда-однодумця із секретаркою, сміття біля її городу та ці листи спрацювали дуже негативно і наші відносини загострилися. Точніше перейшли із прихованого незадоволення у відкриту форму.
     
15.  Хащі ми вичистили – зібрали толоку сусідів, що мене підтримують. Зрізали та спалили… Сміття підприємець вивіз зі школи та від нас на подальше сортування. Зі сміття залишилось бита кераміка та кінескопи. Місце очистилось, і логістика запрацювала, з’явилася активна підтримка сусіда-однодумця у просуванні цього питання з головою села.

16. Тепер ведемо переговори із головою, щоб продовжити справу по організації роздільного збору сміття в селі. Про виділення території під зберігання непотрібних речей, про заборону стихійних звалищ… а що буде далі – життя покаже.
     
17. В цьому сезоні почав робити еко-оновлення урн із полого стволу верби. Планую встановити біля ближніх зупинок та замінити біля магазину.

.

18. Також широко використовуємо речі зі смітників у господарстві. Про цей досвід напишу наступного разу.

Щасти нам у добрих справах!

Ладомир, родове поселення СИЛА РОДУ,  [email protected]

(Олександр Сорока, с. Северинівка,Таращанського району, Київської області)