Уявіть собі, що рішенням Київської міськради встановлено: усі автомобілі киян є комунальною власністю територіальної громади міста-героя Києва. Тобто, належать не одному власнику, а всім киянам одночасно. І розпоряджатися вашою машинкою вони можуть, як їм заманеться.
Як пояснюють чиновники з міськради, нічиїх прав приватної власності не порушено, оскільки громаді належать лише кузов, колеса, двигун і трансмісія. Тоді як решта – сидіння, оздоблення салону, паливний бак, кермо та важіль коробки передач – є приватною власністю осіб, які придбавали ці автівки. А метою рішення є захист інтересів усіх киян та забезпечення єдиних умов експлуатації авто.
Але це ще не все. Рішенням КМДА в розвиток та на виконання рішення Київміськради оголошено конкурс із залучення інвестора для розміщення реклами на автівках комунальної власності міста Києва!
Ба більше, такий конкурс уже проведено й переможцем оголошено ТОВ "ІнтерФінансУкраїна".
У свою чергу, ТОВ уже приступило до монтажу спеціальних рекламних конструкцій на автомобілях, котрі є комунальною власністю. У тому числі – і на вашому персональному авто, звісно. Для зручності киян, монтаж відбуватиметься вночі, щоб нікого не турбувати.
Своїми враженнями від побутової нормотворчості міської влади діляться пересічні кияни: "Це рішення міської влади – в інтересах всіх киян!" "Ні, нам це ніяк не заважає!" "Вчора я побачив на своєму новенькому "Мерседесі" таку рекламну конструкцію, спробував зняти, але її дуже міцно прикрутили антивандальними болтами. На СТО мені пояснили, що все законно, і для проведення цих робіт наявні всі необхідні документи".
Однак з'ясувалося, що не всім до вподоби такі ініціативи міської влади.
Так, одна громадянка подала до суду на рішення КМДА про проведення конкурсу із залучення інвестора. Проте, у першій інстанції вона програла. Адже, на думку суду, ніяких її прав не було порушено, міська влада прийняла рішення в межах своєї компетенції, а строк оскарження цього рішення давно минув.
Позивачка подає апеляцію – і апеляційна інстанція стає на її бік, вважаючи, що ганебне присвоєння міською владою автівок сталося із грубим порушенням Конституції та законів України. Водночас апеляційний суд визнає рішення КМДА та інвестиційний конкурс – не чинними.
Проте, Вищий адмінсуд, уважно розглянувши матеріали справи, скасував обидва рішення судів попередніх інстанцій, чим фактично відновив дію рішення КМДА про проведення інвестиційного конкурсу. Він мотивує це тим, що "...судами попередніх інстанцій не повною мірою з'ясовано", чим же заважає рекламний стенд власнику автівки, та які саме його права щодо розпорядження майном порушено. На думку ВАС, "також необхідно з'ясувати міркування інших співвласників автівки – чоловік, бабця, неповнолітні діти тощо – щодо прикрученого стенду, та з'ясувати, чи вважають вони свої права порушеними".
Що, смішно? Абсурдно? Скажете: "Таке неможливо"?..
Помиляєтесь. Усе це – реальність.
Тільки мова йде не про автівки киян, а про належні їм багатоквартирні житлові будинки та ліфти в них. Ця історія – про чинне рішення міськради від 2 грудня 2010 року , розпорядження КМДА від 17 серпня 2012 року та про ухвалу ВАСУ у справі .
Таке відбувається по всій країні, але практично нікого не цікавить. Кожна територіальна громада може "похвалитись" подібними рішеннями своїх міськрад.
Комунальна мафія насаджує в народі концепцію, згідно якої "повітря між несучими стінами" – це приватна власність, а все, що за дверима квартири – власність комунальна. А отже, весь будинок – теж комунальна власність, з якою міськради можуть робити все, що їм заманеться.
Здавалося б, усі питання щодо того, кому належать багатоквартирні будинки, були . Було визначено, що приватизовані квартири є індивідуальною власністю громадян, а все, що за дверима квартир – їхньою спільною власністю.
Однак комунальники й не думали здаватись.
Деякі органи місцевого самоврядування та суди примудрилися зайняти наступну позицію: у разі набуття права власності на квартиру, об'єктом власності є тільки квартира. А право спільної власності на допоміжні приміщення – належить лише особам, які набули його шляхом приватизації квартир.
Тому Конституційному суду довелося повернутися до цього питання ще раз – у 2011 році. І тоді він остаточно встановив, що власники квартир та інших приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками всього, що "за дверима" – .
"То й що?" – дружно посміялися всі міськради України та ... продовжили цинічну узурпацію майнових прав співвласників багатоквартирних будинків.
"Різнокольорові" депутати та чиновники продовжують називати багатоквартирні будинки "комунальною власністю". І – отримують свідоцтва про право власності на горища та підвали в цих будинках, які насправді є спільною власністю співвласників будинків – за винятком тих об'єктів, у яких станом на 1991 рік розміщувалися магазини, перукарні, бібліотеки, тощо. Потім незаконно привласнені горища й підвали продаються та оформлюються на "фірми-прокладки". І, якщо люди в будинку не обурюються й не починають судитись – ці приміщення переходять у власність уже добросовісних набувачів.
Саме так у містах України з'явилися численні генделики, магазини, які розмістилися в колишній спільній власності мешканців багатоповерхівок. А тепер пограбовані співвласники не знають, на які кошти утримувати свої будинки, котрі невмолимо руйнуються.
Але навіть після такого "перерозподілу" неймовірної кількості належних міському населенню України приміщень, залишається безліч способів грабувати співвласників багатоквартирних будинків, на кшталт "роздоювання" комунальниками інтернет-провайдерів за розміщення їхніх дротів у приміщеннях, котрі є спільною власністю городян.
А ще – уже згадане розміщення реклами в ліфтах.
Конкурси на рекламування зазвичай виграють або "кишенькові" контори чинуш, або "ліві" рекламники за відкати. Здавалося б, на цій темі мали б піаритись натовпи опозиціонерів. Але... Усі міські ради, у яких засідає опозиція, займаються таким самим дерибаном, як і ті, у яких засідає "злочинна влада"!
Ліричний відступ – 1. Неймовірна кількість українців обурюються "злочинною владою", "імпотентною опозицією", "продажними судами", тощо. Суттєва, хоча й не дуже велика кількість українців є співвласниками будинків, злочинно включених до переліку "будинків імені комунальної власності".
Але судитись за свої майнові права – чомусь зась.
Тим часом, алгоритми відновлення своїх прав – простіше не бува. Розповсюджую я їх із того часу, як виключення з переліку об'єктів комунальної власності жилого будинку №5-В на вулиці Межигірській у місті Києві. При цьому мало хто йде відстоювати своє право власності.
То чи варто дивуватись тому, що влада – злочинна, опозиція – імпотентна, а суди – продажні?
Особисто автор живе в будинку, якого , бо ми створили ОСББ. Тому виникла проблема – потрібна була людина, яка є власником квартири в будинку з цього списку. І така людина нарешті знайшлася.
Отже, коротке резюме по справі.
КМДА, яка є виконавчим органом Київради, 17 серпня 2012 року прийняла розпорядження щодо розміщення реклами в ліфтах. Згідно з рішенням Київради , комунальною власністю територіальної громади є кілька тисяч багатоквартирних будинків столиці.
Але ж будинок, у якому бодай одна із квартир є приватизованою, є спільною власністю з моменту отримання свідоцтва про право власності на квартиру – і не може перебувати ані в державній, ані в комунальній власності!
На підставі цих актів КМДА було проведено інвестиційний конкурс та укладено договір про облаштування рекламних місць у ліфтах будинків із ТОВ "Інтер Фінанс Україна".
Тобто, КМДА таким чином розпорядилася майном, яке належить на праві спільної власності співвласникам багатоквартирних будинків.
Ліричний відступ – 2. В Україні пенітенціарні заклади вщент забиті бідолахами, які вкрали мішок дерті чи пару коліс. Але депутати місцевих рад, які крадуть будинки тисячами, порушуючи при цьому Конституцію, численні рішення КС, Цивільний кодекс тощо – не несуть за це жодної відповідальності. А судді-злочинці, які легітимізують цей беспрєдєл – тим більше.
Надія Добрінова є власницею квартири в будинку №16 по вулиці Березняківській. Як співвласниця багатоповерхівки, вона заявила в суді, що вважає протиправними віднесення її будинку до комунальної власності й проведення конкурсу з розміщення реклами в ліфтах цього будинку. Адже це є прямим порушенням права спільної сумісної власності та її особистих прав як співвласниці будинку – щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном.
Окружний адмінсуд постановою від 17 грудня 2012 року відмовив Добріновій у задоволенні позову на тій підставі, що рішенням Київради №284/5096 її будинок був віднесений до об'єктів комунальної власності. Своєчасно цього рішення вона не оскаржила, трактує суд – а отже, приймаючи спірне розпорядження, КМДА діяла в межах наданих їй повноважень.
Київський апеляційний адмінсуд рішення Окружного адмінсуду. Також він скасував і розпорядження КМДА №1464 у частині включення до Переліку об'єктів будинку №16 по вулиці Березняківській.
Суд, зокрема, слушно зазначив, що за ієрархією нормативних актів рішення Київради № 284/5096 належить до підзаконних нормативно-правових актів. А подібні рішення мають ухвалюватися на основі та на виконання Конституції й законів, міжнародних договорів України – і не повинні їм суперечити.
ТОВ "Інтер Фінанс Україна" перейнялося серйозністю ситуації та заметушилося.
2 жовтня 2013 Вищий адмінсуд постановив ухвалу, якою частково задовольнив касаційні скарги КМДА й ТОВ "Інтер Фінанс Україна", скасував рішення Київського апеляційного адмінсуду й направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
шокувала навіть звичних до всього українських юристів. Наприклад, колегія вважає, що "...Судами не приділено уваги з'ясуванню наявності балансу інтересів, що полягає у відношенні власників квартир в будинку, а не окремого власника, до розпорядження КМДА №1464".
Пославшись на , якого в будинку Добрінової не було, ВАСУ зробив приголомшливий висновок про те, що ліфти є спільною частковою власністю власників квартир будинку №16 по вулиці Березняківській. Те, що кількома абзацами раніше в ухвалі було процитовано другу частину 382-ї статті , у якій прямо зазначено, що ліфти – це спільна сумісна власність, суддів абсолютно не збентежило.
Також в ухвалі було слушно зазначено, що, згідно із цивільним законодавством, розпорядження майном, яке є спільною частковою власністю, здійснюється за згодою всіх співвласників. А при відсутності згоди – спір вирішується судом. Доти ніхто із власників житла не має пріоритетного права у використанні "спільно-часткового" майна.
Логічно. Зате Київрада має право оголосити ці ліфти "комунальною власністю" та віддати рекламникам для комерційного використання за відкат – чи не так?..
Колегія в складі головуючої судді Тетяни Стрілець, суддів Олега Голяшкіна та Володимира Зайця дійшла висновку, що судам необхідно встановити, чим порушує оскаржуване розпорядження право позивача на володіння, користування й розпорядження ліфтом у будинку. А також, як проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва вплине на обмеження прав Надії Добрінової.
Отже, логічно припустити, що ухвала ВАСУ є корупційною. А суддів, які її ухвалили, належить звільнити за порушення присяги й притягти до кримінальної відповідальності за 375-ю статтею .
Адже ВАСУ без жодних законних підстав скасував постанову апеляційного суду, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції з абсолютно надуманих підстав. І ці підстави – суперечать здоровому глузду, Конституції, двом рішенням Конституційного суду, положенням Цивільного кодексу, тощо.
Автор готовий нести кримінальну відповідальність за неправдивий донос на суддів Тетяну Стрілець, Олега Голяшкіна та Володимира Зайця.
Нажаль, автор залишається практично самотним у своїй боротьбі за майнові права українців, які чомусь не подають позовів до суду щодо руйнування своєї співвласності – ліфтів – прикрученими дошками з рекламою. Фактично ніхто не висвітлює таку злочинну діяльність у ЗМІ. Це ж нудно й нецікаво пересічному громадянину...
Ніхто не кричить і не б'є в набат: кияни! Українці! Схаменіться! Вас грабують і знищують ваше майно!
Тому, напевно, автівки таки теж визнають комунальною власністю. Чекайте незабаром.
PS. Якщо ви таки хочете поборотися за свою власність у суді, зразки процесуальних документів можна завантажити .
PPS. Також для загального розвитку можна подивитись щодо майнових прав в Україні.
Тетяна Монтян, спеціально для УП. 16 жовтня 2013 р.
